Review: Кабінет доктора Калігуси

Кабінет доктора Калігуси by Дмитро Білий
My rating: 2 of 5 stars

Ледве дочитала. Таке враження, що автор написав дві повісті і йому тупо не вистачало матеріалу на книгу, тому йому довелось хоч якось зліпити їх до купи, щоб хоч щось видати.
Сцени зв'язування автор смакує, проте вони дуже одноманітні. Все, здається, і писалось лише заради цих сцен. Нудно було читати, нажаль.

View all my reviews

Review: Тигролови

Тигролови by Ivan Bahrianyi
My rating: 5 of 5 stars

Надзвичайна книга, в школі мною ігнорована, як і багато чого з української літератури.

"Тигролови" - чудовий пригодницький роман з романтичною складовою, що розгортається на тлі радянської дійсності. Неймовірно детально описаний побут мисливців-українців на Далекому Сході, такий собі острівець свободи посеред тотального контролю, місце, де головний герой роману міг би лишитись назавжди, якщо вже йому так пощастило втекти від покарання за любов до батьківщини. Багряний наче не пише, а малює далекосхідну дійсність інколи широкими мазками, іноді деталізуючи до найменших дрібниць. І все в цьому романі на місці. Надзвичайно рекомендую до прочитання.

До того ж хотілося б висловити надзвичайну подяку видавництву "Час майстрів" та художнику Євгену Харуку. Видання надзвичано красиве! Чудові ілюстрації, що прекрасно доповнюють оповідь!

View all my reviews

Review: Prisoners of Geography

Prisoners of Geography by Tim Marshall
My rating: 4 of 5 stars

Geographical location is a part of geopolitics in general. It is a great book, that gives a brief insight to geopolitics and provides some food for thoughts. But actually it is quite pessimistic. You start understanding, that wars for the territory are unfortunately not avoidable, the question is only "when next one will strike?". There is basically no safe place on the planet and that makes me sad.

View all my reviews

Review: Сараєво для початківців

Сараєво для початківців by Ozren Kebo
My rating: 5 of 5 stars

"Сараєво для початківців" - дуже особиста книга, думаю, це один із способів впоратись з пост-травматичним синдромом, який неминуче залишився в автора після війни. Особисті спогади і враження про те, яким було життя в Сараєво під час чотирьох років облоги. Насправді емоцій в книзі не так і багато, як може здатись спершу. Швидше, погляд на речі в автора відсторонений, наче з розумінням, якщо можна взагалі до щоденних смертей, обстрілів, ракет ставитись з розумінням. Немає засудження сараєвців, що покинули місто, немає ненависті до сербів як до нації. Але саме ця наче беземоційна подача і жахає найбільше. Війна те - до чого звикаєш, коли хочеш вижити.

View all my reviews

Review: Карбід

Карбід by Andriy Lyubka
My rating: 4 of 5 stars

Історія вчителя, що хотів євроінтегрувати Україну незаконним способом - викопавши тунель до Угорщини. Вважаючи це гарною ідеєю для того, щоб відкрити Європі Україну і розуміючи, що це завдання йому самотужки не осилити, Тис звертається по допомогу до свого товариша, а той, в свою чергу, розширює мережу «компаньонів», оскільки для реалізації проекту потрібно більше ресурсів. Хтось з цієї компашки торгує органами на чорному ринку, хтось переводить через кордон нелегалів, хтось барижить товарами. І з цими людьми, які шукають наживи усюди, повсякчас порушуючи закон, вчитель хоче реалізувати свою, на його думку, чисту та безкорисливу мрію - перевести всіх українців через підземний тунель до Європи, не чекаючи, поки влада домовиться про асоціацію з Євросоюзом.

У самій цій задумці і є корінь того, чому ми живемо власне так, як живемо, бо неможливо побудувати щось нормальне на порушенні законів та обмані. Також неможливо жити лише своєю мрією, опускаючи таку маленьку деталь, як твоє оточення та політична ситуація.

За верстку книги видавництву треба просто руки повиривати, бо давати пряму мову так, як дають її вони - це жах.

Початок роману скидається на гумористичні нариси Бурачковицьких хронік, мені іноді здавалось, що у автора якась дивна фіксація на «туалетній» темі, проте чим далі, тим серйознішою стає оповідка. Корупція, контрабанда, вбивства заради наживи та збереження свого статку - герої не гребують нічим.

Коли ти простак, ти вважаєш, що всі люди добрі та чесні і уявити собі, що тебе «кинуть» не можеш. Коли ти не розумієш, що те, що ти задумав, незаконно, у тебе точно виникнуть проблема. Іноді очі розплющуються нанадто пізно.

View all my reviews

Review: Сигнали з всесвіту

Сигнали з всесвіту by Володимир Бабула
My rating: 2 of 5 stars

Є фантастика поза часом, а є фантастика свого часу, яка втрачає актуальність, як тільки обставини змінюються. Зараз ця книга вже має мало цінності, оскільки наука пішла далі і ми точно знаємо, що на Марсі немає ніякої "плазуючої рослинності", наприклад.
Дія відбувається у майбутньому, де переміг коммунізм. Люди живуть у мирі, про гроші жодної мови. У Арктиці знаходять людину, замерзлу у льоді і оживляють її. Власне це і є найцікавіша частина книги - пристосування людини з минулого до вимог сучасності, бо освоєння всесвіту, яке тут описано, у порівнянні з іншими книгами на подібну тему, не настільки цікаве. Станіслав Лем набагато талановитіше написав "Едем" на подібну тему через кілька років після Бабули і його роздуми щодо завоювання людством Всесвіту не йдуть ні в яке порівняння з дитячим лементом Бабули.

View all my reviews

Review: Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Хіба ревуть воли, як ясла повні? by Panas Myrny
My rating: 5 of 5 stars

В школі майже вся українська література прошла повз мене. Мені було просто нудно читати про постійну неволю, злидні та панщину. Жоден твір не закінчувався добре. Зараз, вже у дорослому віці, я починаю думати, що твори, які ми вивчали в школі, у своїй більшості призначені зовсім не для дітей. Чи може то я така тупенька була. Або викладач української літератури сама не любила цей предмет, тому не могла "заразити" дітей їм. Не знаю.

 
Я почала читати "Хіба ревуть воли, як ясла повні" завдяки тому, що знайшла її в бібліотеці на покетбуку. Мені було дійсно цікаво читати і я не могла зрозуміти, як так сталось, що в школі я пропустила цей твір. Основне питання твору - чи є в світі справедливість? Головний герой постійно шукає відповіді на це питання і наприкінці справедливість його таки наздожене, але виявиться зовсім не такою, якої він очікував.

 
Цікава думка і про те, що люди не змінюються. Що горілка - зло і нічого доброго не приносить. Всі персонажі, навіть ті, що з'являються лише на 15 сторінок, дуже об'ємні.

 
З Чіпчиних часів мало що насправді змінилось - суди і досі продажні. Нажаль, твір не втратив своєї актуальності і досі, хоча хотілося б читати його виключно як шматок минулої історії.

View all my reviews

Review: Варфоломієва ніч

Варфоломієва ніч by Марина Гримич
My rating: 5 of 5 stars

Смішна до трагічного оповідь про місцеві вибори. Наче і кандидат нормальний та чесний проте неясно - чи то він сам хоче балотуватись, чи то його мамця втілює якусь зі своїх нездійснених досі мрій. Розповідь про політиків, народ, жагу до влади, людяність, розчаруваня та рецепт щастя на фоні політичних ігор у невеликому районі. Карикатура на політичне життя нашої, та і взагалі всіх пострадянських країн. Книга однозначно варта уваги.

View all my reviews

Review: Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди

Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди by Marie Kondō
My rating: 5 of 5 stars

Чудова книга, що мотивує позбавлятись зайвого. Дам обов'язково прочитати своїй сім'ї, щоб не жалкували речей, які вже виконали своє призначення. Основна думка книги, що ми зберігаємо занадто багато речей і вчасно з ними не прощаємось, тому наші будинки захаращені.
Авторка дещо сентиментальна та одержима прибиранням, але її завзяття "заразне" і читаючи я подумки вже складала список речей, які обов'язково викину під час прибирання.

View all my reviews

Review: Острів Білої Сови

Острів Білої Сови by Марина Гримич
My rating: 2 of 5 stars

Книга написана легко, читається дуже швидко, проте не сподобалась.
Головна героїня - українка, що вийшла заміж за іноземця і живе з ним на богом забутому острові, спільнота якого достатньо замкнена і більшість населення один одному родичі, тому інтерцестуальні шлюби не рідкість. Нащо героїня постійно згадує, що вона українка? Це не додає їй нічого і виглядає недоречним. З таким же успіхом вона могла б бути шведкою, італійкою, чи американкою - це ніяк не впливає на історію.

Недолугою є і одна з ліній твору про "людей Білої Сови" - корінного населення сусідніх островів, - для яких головна героїня придумує міфологію, бо до них, наче, мають приїхати антропологи і дати грошей, якщо їх культура виявиться цікавою. Міфологія народу здається героїні "нелогічною" і не дуже розумні, як, мабуть, вважає авторка, аборигени, просять героїню "сконструювати" їм ідентичність. Ця лінія - повна неповага до проявів іншої культури.

Щодо основної лінії твору (з привидом, від якого начебто вагітніють жінки), то зав'язка цікава, але на цьому все.

View all my reviews